Хвороба під назвою «Поттероманія» все прогресує - мільйони дітей і дорослих вступають у фан-клуби, змітають з полиць магазинів нові книги з популярної серії і рахують дні, що залишилися до виходу чергового фільму. Це й не дивно, Джоанне Роулінг вдалося створити мало не ідеальну казку нашого часу. Її твір хоч і розповідає про світ магії, але ніколи не втрачає зв'язку з реальністю. Гаррі Поттер дивовижно схожий на пересічного учня будь-якої з приватних британських шкіл. Такий своєрідний симбіоз реальності і вигадки і є одним з ключових факторів, що сприяють успіху твору. Але в наш час Harry Potter - не стільки ім'я казкового героя, скільки надуспішний бренд. І, схоже, в першу чергу це зрозуміли видавництва, що займаються випуском ігро-адаптацій пригод юного мага.
Чарівний GPS
Electronic Arts, відома своїм прагненням і вмінням наживатися на популярних тайтлах, в черговий раз розчаровує своїм фабрикатом з ім'ям Поттера в заголовку. Harry Potter and the Order of the Phoenix, будучи п'ятою частиною серіалу, навіть не намагається виглядати краще за своїх попередниць. Втім, це і зрозуміло - гра в першу чергу розрахована на фанатів, яких більше приваблює заповітне ім'я на коробочці з диском, ніж якість начинки.
Хоча перші враження більш ніж позитивні. Відвідування поттерової альма-матер радує тим, що Хогвортс тепер представлений не як набір рівнів, а як відкрита для дослідження і переміщення область. Школа відтворена за матеріалами фільмів, а також за описом самої пані Роулінг. Очі раз у раз натикаються на знайомі по книзі і кінострічках місця: ось сторожка Хаґріда, там видніється Заборонений ліс, а в підземеллях знаходиться факультет Слізерін. Територія аж ніяк не пустеля - по доріжках, мостах, коридорах постійно бродять учні та викладачі, з якими можна перекинутися парою слів. Заодно з'ясується і ставлення персонажа до Гаррі - чарівника можуть тепло привітати або ж обдарувати насмішкою.
Щоб не заблукати в школі, можна скористатися картою мародерів. На ній відзначені всі ключові будівлі, території та місце розташування поточної мети. Для знаходження шляху кожен раз перемикатися на карту зовсім необов'язково: спеціальний слід, що змінює свій напрямок, вкаже Поттеру куди потрібно рухатися (чим не магічний аналог GPS?). Дізнатися іншу інформацію, на зразок кількості життів у нашого героя, трохи важче - для надання картинці кінематографічності з екрану було геть прибрано інтерфейс, у тому числі навіть звичний лайф-бар. Але
аж ніяк не це псує візуальне враження. Після півгодинної пробіжки Хогвортсом волею-неволею починаєш помічати, що багато коридорів є мало не повними копіями один одного, в кімнатах стоять абсолютно ідентичні вази, а кути прикрашають клоновані обладунки. Ще гірше, ніж з дизайном, йдуть справи з графікою. У порівнянні з попередніми частинами в Order of the Phoenix помітні значні поліпшення, але ось до сучасних стандартів гра абсолютно не дотягує. Більшість моделей виконано жахливо, текстури непоказні, а в колірній гамі переважають відтінки сірого. До загальної сумної картини додається ще й тяжкий консольний спадок в особі абсолютно неосудної камери.
Робочий на півставки
У грі про юного мага всілякі заклинання справедливо грають одну з головних ролей. Ефектні помахи чарівною паличкою і вилітаючі з неї фаєрболи з паралізуючими променями будуть гідною нагородою за старанність. Відтепер, щоб начаклувати спелл, простого натискання на певну кнопочку недостатньо. Керування магією в Order of the Phoenix реалізовано за прикладом казуальної приставки Wii. Для того щоб Гаррі вимовив будь-яке заклинання, потрібно затиснути кнопку миші і виконати певний рух гризуном: поєлозити вгору-вниз, покрутити тощо. Варто раз помилитися, як на виході ми отримаємо зовсім інший ефект. Якщо в мирний час це не так вже й страшно, то в спекотному магічному поєдинку така помилка може коштувати життя. Природно, все це тільки додає боям напруженості і атмосфери.
Заклинання, крім усього іншого, піддаються апгрейду. Для цього потрібно мати особливі кульки, що світяться, які даються за виконання побічних завдань і ремонт школи - по прибуттю в Хогвартс з'ясовується, що навчальний заклад знаходиться в жалюгідному стані: вази розбиті, всюди розкиданий всякий непотріб... Незавидна роль прибиральниці, звичайно ж, дістається нещасному підлітку-чарівнику.
Гурток самооборони
Сюжет Order of the Phoenix практично не перегукується з книгою і кінофільмом, але зав'язка все та ж: п'ятнадцятирічний Гаррі змушений використовувати заклинання поза стінами школи, щоб відігнати дименторів - монстрів, посланих повсталим з мертвих Волан-де-Мортом. Така поведінка підростаючого чарівника була сприйнята в міністерстві магії не як самооборона, а як порушення статуту школи. Було повідомлено, що жодного повернення Темного лорда не було, а Поттера оголошують мало не божевільним і хочуть видворити геть з Гоґвортса. Благо, все обходиться, і маг може почати свій п'ятий навчальний рік у стінах рідної школи, що зустріла його глузуванням, презирством і новим учителем - Долорес Амбридж. Дана пані викладає «Захист від темних сил» і є прихильницею змін у програмі навчання - в розданих нею підручниках виявляється повна відсутність практичної частини. Поттер, на відміну від свого вчителя, ясно розуміє, що на одній теорії в прийдешній битві з Волан-де-Мортом далеко не поїдеш, а тому береться за створення гуртка присвяченого тій же меті, що і предмет Амбридж. Збором власної «армії» нам і належить займатися більшу частину гри. Готуйтеся неабиякою біганини по всьому Гоґвортсу - у добровольці належить набрати ні багато ні мало 28 осіб. Та ще не кожен відразу погодитися приєднатися, деяким доведеться надати послугу. Подібне заняття поступово стомлює - порожній біг не перемежається практично нічим, крім лагодження зруйнованих інтер'єрів школи, та виконання рідкісних побічних завдань.
Початковим стимулом хоча б служить передбачувана можливість в майбутньому самолічно довести Темному лорду його неправоту. Але і тут, як кажуть, вийшов облом. У битві з цією нехорошою особистістю під наш контроль перейде Дамблдор, а Гаррі залишиться не при справах у глядацькому залі. Звичайно, особливої різниці, в чиїй шкурі битися, немає, але все-таки головний герой тут як-ніяк Поттер - чому б не дати право на бій саме йому
? Цілих 22 актори, задіяних у фільмі, погодилися подарувати голоси віртуальним протеже. Деніела Редкліффа, на жаль, в їх числі немає, зате Рон, близнюки Уїзлі, Темний лорд і інші 19, менш примітних персонажів, легко впізнавані всіма шанувальниками фільмів про Гаррі.
Нова частина ігрового серіалу про Поттера вийшла не кращою за своїх попередників. У розробників вистачило сил лише на створення віртуальної копії Гоґвортса та цікаву реалізацію заклинань. До найголовнішого, - а саме захоплюючого ігрового процесу, - руки знову не дійшли, так само як і до поліпшення безсовісно архаїчної графіки. Втім, як і завжди, фанати будуть в повному захваті, чим забезпечать грі непогані продажі і передумови до створення чергового несмачного сиквела. Іншим же Order of the Phoenix рекомендується лише виключно для ознайомлення з непоганою 3D-копією магічної школи - подивитися і забути.
Автор: Антон Костюкевич
