Рецензія: «Великі очі» (Big Eyes) - експлуатація в ім'я мистецтва

«Великі очі», новинка від культового режисера Тіма Бертона, - одна з небагатьох картин, де дія відбувається в реальному, а не вигаданому світі. Що саме сталося з художницею Маргарет Кін можна прочитати в тій же «Вікіпедії», так що багато цікавих та й просто ерудованих глядачів навряд чи підуть в кіно за несподіваним фіналом. У баченні Бертона набір біографічних фактів перетворюється в соковиту, барвисту, глибоку і вельми неоднозначну історію, над якою варто поміркувати і після сеансу.

Безумовно, навіть у документальний матеріал іменитий постановник мимоволі привніс своє фірмове бачення, зробивши реальний світ трохи «іграшковим». Але такий вже авторський стиль: наприклад, перші кадри - які виповзають зі верстата плакати - нагадують вступ до картини «Чарлі і шоколадна фабрика» (2005), а вид американського передмістя з невеликими, ніби ляльковими будиночками, звідки поспіхом ретирується Маргарет, відчайдушно скидаються на місця проживання ЕдвардаРуки-ножиці.

А втім... Благополучні післявоєнні 50-ті і ті, що прийшли їм на зміну бунтарських, стали одним з найяскравіших, насичених і бурхливих періодів в історії США, які зараз нам і здаються якоюсь казкою. Волелюбні хіпі швидко прийшли на зміну вишколеним домогосподаркам, втягнутим в акуратні сукні в стилі діоровського нью-лука.

Суспільство стрімко змінювалося. А з ним і художниця Маргарет Кін (Емі Адамс), яка, хвилиночку, фактично заснувала поп-арт. Її великі діти стали справжньою сенсацією: копії, репродукції та плакати з цими незвичайними малюнками висіли мало не в кожній вітальні від Парижа до Аляски! Однак заслужена слава і елементарне право називати картини своїми ця вражаюча жінка отримала набагато пізніше...

Вперше ми зустрічаємо Маргарет, типову лагідну домогосподарку, зацьковану чоловіком, під час її першого рішучого бунту проти системи: прихопивши доньку (Делані Рей/Мадлен Артур), вона, нехай і сумніваючись в успіху відчайдушного підприємства, рвонула в блискучий вогнями і перспективами мегаполіс.

У ті часи вважалося, що жінка без чоловіка неповноцінна. Потрапивши в Сан-Франциско, Маргарет вдихнула повітря свободи і, підбадьорювана проповідями емансипованої бойкою подруги Ді (Крістен Ріттер), влаштувалася на роботу і почала потихеньку приходити до тями. Однак повністю позбутися старих забобонів їй не вдалося.

Бойкий художник-любитель Уолтер Кін (Крістоф Вальц) звернув увагу на талановиту і симпатичну Маргарет. Володіючи чарівністю і даром переконання, він швидко розписав розлученці з дитиною принади життя з чоловіком. Уолтер і Маргарет раптово одружилися, утворивши одну з найбільш значущих і скандальних пар, які разом перевернули уявлення про мистецтво.

Майже випадково, з кращих спонукань, заради вигідної угоди Уолтер привласнив собі авторство над роботами дружини... І раптом гроші потекли річкою! Маргарет не вміла самостійно пробиватися, та й картини чоловіка викликали більше довіри, тому вона погодилася на обман - заради загального, сімейного блага.

Якщо спочатку все виглядало як вдала і прибуткова афера, то незабаром життя з чоловіком стало нагадувати Маргарет болісну каторгу. Погодившись приховувати правду від усього світу, вона своїми ж руками заточила себе в темну майстерню, де добою, немов конвеєр, малювала популярні картинки - вже за наказом чоловіка, який, як це часто буває, втратив почуття міри і банально оборзів.

«Великі очі» - фільм багатогранний. Незважаючи на деяку лубочність і явну карикатурність образу Уолтера (апогеєм стала фінальна сцена в суді), ми маємо безліч деталей, які призводять до вельми неоднозначних висновків. Тут і історія пригнобленої жінки, яку довгий час стримували рамки «чоловічого» світу, і сумна сповідь матері, якій довелося принижуватися заради блага дочки, щирої людини, яка змушена брехати своїм близьким і всьому світу, і, врешті-решт, тхудожника, у якого методично відбирали створені з душею дітища.

І це не все. Бертон примудряється без сорому поміркувати над болючими питаннями, які хвилюють будь-якого представника творчої професії, - і сам режисер не виняток (згадаймо «негарний» випадок з аніматором Генрі Селіком, якого Бертон сам же позбавив права називатися режисером культового «Кошмара перед Різдвом»)... Коли твір мистецтва перетворюється на штампування? Як бажання отримати вигоду вбиває справжній талант? Як художник перетворюється на безликий автомат, що виробляє гроші?

Геніальний Продавець (саме з великої літери) Волтер створив феномен Кіна, породив поп-арт, але, в той же час, довгі роки змивався над Маргарет і придушував її. Його нереалізовані амбіції, мрія малювати (при повній відсутності здібностей), породили в ньому заздрість до дружини, несамовите, божевільне і руйнівне, в кінцевому підсумку, бажання бути тим, ким він не є. На жаль, успішне сімейне підприємство поступово перетворилося на експлуатацію жінки, приправлену моральним і фізичним насильством.

Але після всього побаченого все-таки не можна однозначно сказати, хто тут правий, хто винен. Милий, добрий, щедрий і заповзятливий Уолтер перетворюється на монстра. Але чи не при мовчазній згоді дружини це відбувається? Маргарет, звичайно, навряд чи сама б домоглася подібної популярності. Багато в чому саме старання чоловіка дозволили їй після розлучення безбідно жити на Гаваях і займатися улюбленою справою. Звичайно, хочеться тут поміркувати, чи можна було спочатку вибудувати співпрацю так, щоб і вовки виявилися ситі, і вівці цілі. Напевно. Але що сталося - те сталося.

Вердикт

Тому, дорогий глядач, пропонуємо тобі самостійно сходити в кінотеатр і зробити власні висновки. Благо, за рамками цього огляду залишилася ще маса цікавих деталей. «Великі очі», типово бертонівське творіння, балансує на межі між чарівною казкою і жорстокою реальністю, правдою і наваженням, повчальною притчею і відвертим фарсом. Хтось може кричати, що, мовляв, Тім себе вичерпав, все це ми вже бачили... А хтось, можливо, знайде небувалу глибину в нехитрому бойопіку. І, крім усього іншого, тут нас чекає дивовижний прецедент: Свідки Єгови, які стали вже мало не гумористичними фольклорними персонажами, реально комусь допомогли!

Оцінка: 7 з 10

P.S. Справжня Маргарет Кін залишилася повністю задоволена грою Адамс і навіть сама знялася в невеликому епізоді. Придивіться і обов'язково побачите акуратну сиву стареньку на лавочці з книгою в сцені біля Палацу мистецтв у Сан-Франциско.

ТРЕЙЛЕР

750"" height=""422""

  • У кіно з 15 січня
  • Режисер - Тім Бертон
  • У головних ролях: Емі Адамс, Крістоф Вальц, Крістен Ріттер, Джейсон Шварцман, Денні Х'юстон, Теренс Стемот, Джон Політо, Елізабетта Фантоне, Джеймс Саїто, Гуідо Фурлані