样的

Дернова земля: що це таке, як її отримати і де взяти

Дернова земля — це важливий компонент для садівництва, вирощування рослин у горщиках та кадочках. Вона використовується як частина земляних сумішок і має специфічні фізичні і хімічні властивості, що робить її цінною для багатьох видів рослин.

Дернова земля отримується із дернин — верхнього шару ґрунту, що містить кореневу систему трав. Залежно від механічного складу грунту, вона може бути легкодерновою або тяжелодерновою. Вона має високу здатність поглинати воду, але низьку вологопроникненість і вологоємність. Також вона схожа за кислотністю на компостну землю.

Основні властивості дернової землі

Дернова земля має невеликий рівень органічних сполук і гумусу, що може впливати на якість сумішок. Вона може складати від 1/8 до 3/4 загального об’єму земляної смесі. Якщо порівнювати її із іншими садовими землями, то її особливість полягає в невеликому вмісті азоту і основних поглинених речовин. Характерною є висока водопіднімна здатність та низька вологопроникненість, що може створити труднощі при вирощуванні деяких рослин.

Дернова земля схожа на компостну за кислотністю і місткістю основних елементів живлення. Вона добре поглинає вологу, але використовувати її без додавання інших компонентів неправомірно через брак розчинених мікроелементів.

Як отримати дернову землю

Заготовка дернової землі здійснюється в період весни або у кінці літа. Її готовлять із дернин, що нарізаються на луках та полях, особливо цінними є ділянки під клевером та іншими кормовими травами. Дернина вирізається шарами товщини 6–12 см, шириною 20–25 см і довжиною 25–35 см.

Дернина збирається у штабелі на полутіні. Її розміри варіюють: висота — до 1,2 м, ширина — 1,5–2,5 м, довжина — 2–20 м. З метою прискорення процесу розкладання і збільшення її врожайності, при складанні штабелів у них додаються коров’ячий або конський навоз у шарах 10–15 см кожних 50 см.

Технологія вирощування дернової землі

Під час приготування дернової землі, якщо відбувається надмірна кислотність грунтів місця заготовки, то пересипають додатковим шаром вапном у розрахунку 50 г на 1 м². Штабель перелопачується не менш ніж один раз за літо. При сухій погоді проводиться полив.

Дернова земля готова до використання через 1–2 роки. Іноді її використовують в нерозкладеному вигляді, але тоді необхідно дробити дернина. Також можливо отримати невелику кількість землі при вивантаженні шматків лугової дернини.

Дернова земля для рослин

Найчастіше дернову землю використовують у сумішах із листовою, торф’яною або компостною. Для певних видів рослин, наприклад цикламена, потрібна більш волокниста дернова земля. В таких випадках дернина роз рубається і дробиться на мелкі частинки.

Дернова земля має високий рівень основних поживних елементів, що забезпечують рослини живленням протягом багатьох років. Її отримують на луках і пасовищах, залежних землях, у травостоях клеверно-злакової групи.

Використання інших видів землі

Крім дернової, існують листова, перегнина, торф’яна, компостна та верескова земля. Листова земля використовується як рыхлитель для важких дернових сумішок. Торф’яна земля має велику вологоємність і розсипчастість, але в чистому вигляді є малопитальною.

Перегнина земля — це рослинно-м’який, жирний матеріал, який багатий на нітрати і легко поглинається. Її використовують для горшкових культур та вирощування саджанців. Компостна земля отримується з рослинних, тваринних відходів і має середній рівень живлення.

Складання смішок

При готуванні сумішок важливо враховувати біологічні особливості рослин, їх вік та умови культури. Якщо необхідно, для створення оптимального pH землі додаються мікроелементи або шматки гумусу.

Використання дернової і листової землі у сумішах має велике значення для забезпечення добре структури ґрунту, розсипчастості та проникності. Вона також використовується для покриття грядок і мульчування.

Рекомендації для підготовки оптимальних сумішок

Для отримання балансованої земляної суміші рекомендують сполучати дернову землю із компостною у пропорціях 1:1. Це забезпечить добре живлення, розсипчастість та високу вологоємність, необхідну для багатьох квіткових і овочевих культур. У разі потреби у збільшенні дренажу до суміші додаються 10–20 % перліту або піску, особливо для вирощування суккулентів і орхідей.

Для рослин з низьким вимогами до живлення (наприклад, джасмин або бузок) можна створити легкий смісок: 2 частини дернової землі + 1 частина торфу + 0,5 частини перегнилої підстилки. Така суміш добре пропускає повітря і має середню розчинність мікроелементів.

Помилки при використанні дернової землі

Часткою помилок є застосування чистої дернової землі без додаткових компонентів. Навіть якщо вона має хорошу структуру, її низький рівень мікроелементів і недостатнє живлення можуть призвести до замирання кореневої системи у квіткових рослин. Для запобігання цьому використовуйте сумішку з компостом або додають 10–15 % навозу.

Недостатнє поливання після застосування дернової землі також може створити проблеми. Вона має високу вологоємність, але при сухому кліматі необхідно регулярно підживлювати ґрунт із мікроелементами (наприклад, бором або марганцем).

Зберігання та використання

Після підготовки дернова земля може зберігатися у сухому місці, захищеному від прямого сонця. Якщо її зберігають на зиму, штабелі накривають плівкою або опилками для запобігання замерзанню і пересиханню.

При використанні дернової землі у кадочках або горщиках необхідно дробити її на мелкі частинки, щоб забезпечити краще проникнення повітря до кореневої системи. Для грядок можна залишати шматки дернини, але під час виготовлення сумішок обов’язково розмішуйте їх з іншими компонентами.

Екологічний підхід до вирощування

Використання дернової землі в поєднанні із компостом або перегнилою підстилкою допомагає зменшити навантаження на довкілля, оскільки це зменшує потребу у хімічних добривах. Також важливо зберігати дернина у природних штабелях без застосування пестицидів — це забезпечить екологічну чистоту грунту.

У країнах із високим рівнем деградації ґрунтів дернову землю рекомендують отримувати на старовинних лугах або у гірських районах, де природнє розкладання не заважає екосистемам.