Елементарна сірка стала першою речовиною, у якій виявили ефективні фунгіцидні властивості. Історично її отримували методом випаровування у вигляді «сіркового кольору» та застосовували обпилюванням проти оїдіуму винограду. Дослідження показали, що сірка токсична також для рослиноїдних кліщів, що забезпечувало подвійний ефект: контроль як кліщів, так і збудників оїдіуму, які активно розмножуються в жарку та суху погоду. Висока токсичність сірки щодо рослиноїдних кліщів проявляється за температури близько 30°C. Чим вища температура, тим більша біологічна ефективність. Сірка зберігає акарицидні властивості до місяця, але максимальна токсичність спостерігається в перші 6–10 діб після обробки.
З розвитком хімічної промисловості фунгіциди групи сірки втратили пріоритет, однак їхня позитивна токсикологічна характеристика та низька ціна порівняно з іншими фунгіцидами залишаються вагомими перевагами. Сучасне виробництво пропонує різні препаративні форми, що забезпечують зручність застосування та стабільність результатів.
Склад та механізм дії препаратів сірки
Тривалий час до цієї групи входили різні препарати, діючою речовиною яких була елементарна сірка. Фунгіцидні та акарицидні властивості проявляються за високої температури повітря, тому обробки рекомендовано проводити вранці або ввечері, щоб уникнути опіків листя. Існує кілька гіпотез щодо механізму фунгіцидної дії сірки на збудників грибкових хвороб, але жодна не має повного наукового обґрунтування. Найбільш обґрунтованою вважають теорію дії відновних форм сірки, зокрема сірководню, який утворюється під впливом сонячного світла, температури, вологи та кисню. Фунгіцидні властивості сірководню вперше виявили в 1875 році. Згідно з цією теорією, пари сірки потрапляють у клітини збудників, де під дією ферментів перетворюються на сірководень усередині спори або на її поверхні за наявності відповідної вологості та температури.
Температурні режими та біологічна активність
Значну активність сірки відмічають при обпилюванні по росі на вегетуючих органах рослин або після поливу. Дослідження підтверджують, що за температури 30–40°C гриби гинуть у перші три доби після застосування, за 25–30°C — через п’ять діб, за 25°C сірка діє слабко, а за температури нижче 20°C фунгіцидні властивості не виявляються. Біологічна ефективність обробки буде максимальною, якщо препарати на рослинах поступово виділяють достатню кількість парів сірки якомога ближче до міцелію та колоній збудників. Цього досягають рівномірним покриттям фунгіцидом листової поверхні та використанням препаратів із підвищеною утримуваністю та стійкістю на рослинах.
Спектр дії та сумісність
Сірка ефективно пригнічує розвиток збудників борошнистої роси та стримує поширення парші яблуні й груші. Для розширення спектра дії препарати на основі сірки можна поєднувати з іншими інсектицидами та фунгіцидами, за винятком олійних препаратів, які знижують ефективність. Комбінації з мідьвмісними засобами потребують обережності через ризик фітотоксичності. Важливо враховувати, що сірка безпечна для людини, але тривале забруднення шкіри може спричинити екзему. На корисних ентомофагів, таких як хижі кліщі та паразитичні оси, сірка діє по-різному: деякі види гинуть, інші виявляють стійкість, тому застосування потребує моніторингу популяцій.
Особливості застосування на різних культурах
Аґрус і чорна смородина дуже чутливі до фунгіцидів сірки, тому перед обробкою значних площ доцільно перевірити вплив на кількох кущах конкретних сортів. Це дозволяє уникнути опіків листя та зниження врожайності. Препарати сірки використовують не лише для обробки вегетуючих рослин, а й для внесення в ґрунт з метою обмеження ураження капусти килою та чорною ніжкою. Для цього сірку вносять за 2–3 тижні до висаджування розсади.
Фумігація складських приміщень і теплиць
Окремі препаративні форми сірки застосовують як фумігант для знезараження порожніх складських приміщень і культиваційних споруд закритого ґрунту. При згорянні сірки утворюється сірчистий газ, який має фунгіцидну, акарицидну та інсектицидну дію. Однак він руйнує метали, тканини, фарби, абсорбується харчовими продуктами (особливо вологими), через що вони набувають неприємного смаку, а зелені овочі знебарвлюються. У непристосованих приміщеннях, де неможливо створити повну герметизацію та досягти необхідної насиченості атмосфери газом, спостерігається лише часткове знищення шкідливих організмів. Для знезараження приміщень норма витрати сірки становить 50–70 г/м³. За відсутності сіркових шашок використовують грудкову та інші сипучі форми препаратів сірки з розрахунку 70–100 г/м³. Газацію проводять за температури 12–15°C з експозицією не менше двох діб. Для кращого займання сірки до препарату додають кілька грамів аміачної селітри. Завантаження складських приміщень дозволене лише після ретельного провітрювання, яке триває 25–30 годин. У теплицях провітрювання може тривати до 10 діб. Повноту дегазації перевіряють хімічним аналізом.
Сучасні рекомендації щодо обробок
Враховуючи, що препарати групи сірки мають захисну контактну дію, їх доцільно застосовувати до появи перших ознак хвороби. Профілактичні обробки забезпечують найвищу ефективність. Тривалість захисної дії становить 7–10 днів, тому подальші обробки необхідно проводити з урахуванням цього інтервалу. Для підвищення ефективності рекомендують чергувати препарати сірки з фунгіцидами інших хімічних груп, щоб запобігти розвитку резистентності у збудників. У сучасному сільському господарстві сірку використовують переважно в інтегрованих системах захисту, де вона поєднується з біологічними методами та агротехнічними заходами.
Таким чином, фунгіциди на основі сірки залишаються доступним і ефективним інструментом для контролю борошнистої роси, парші та кліщів, особливо в умовах високих температур. Їхнє правильне застосування з урахуванням температурних режимів, чутливості культур і термінів обробки забезпечує надійний захист рослин без значного навантаження на довкілля.
