26 квітня 1986 року в Україні на Чорнобильській АЕС сталася аварія - четвертий енергоблок не витримав навантаження і вибухнув. Через 25 років ми ще дихаємо радіацією і радіаційними елементами, які будуть розщеплюватися ще багато тисяч років. Коли сталася аварія на атомній станції, мені було 2,5 роки. На вулиці було перше сонечко і мама зі мною щодня гуляла на вулиці, в той час, коли в повітрі вже починали літати перші радіаційні частинки, що прилетіли з Чорнобильської зони. Чому моя мама ризикувала своїм і моїм здоров'ям? Тому що ніхто, в тому числі і вона, не знав, що ця аварія сталася 1
травня 1986 року радянська влада, знаючи про жахливу аварію змушували робітників Радянського Союзу виходити на Первомайський парад і радіти з різнокольоровими кульками в руках, вдихаючи в легкі смертельну радіацію. Моя мама, разом з іншими мамами та їхніми дітками теж була на параді, всі раділи, і тільки «сердечники» хапалися за серце від нестачі чистого повітря і спеки. Мама згадує, що тоді деякі непритомніли, але всі думали, що виною всьому спекотна погода.
Навіщо уряд Радянського Союзу підставляв під удар радіації людей? Тому що новина про вибух на четвертому реакторі була суворо засекречена, але місцями вже почала просочуватися. Влада хотіла показати, що в країні все нормально, всі радіють, святкують свята, спокійно гуляють з дітьми на вулицях.
Країна з останніх сил хотіла зберегти обличчя, але як ви знаєте цього не вийшло. Після Первомайського свята пролунало страшне повідомлення про вибух і викид радіації. Чи страх був на обличчях людей? Ні, не було. Люди не знали що таке радіація! Тільки не багато говорили про всі страшні моменти, які викликають радіаційні частинки. Більшість людей не знали, що таке радіація, тому могли навіть пропонувати чоловікам їхати ліквідаторами на Чорнобиль, тому держава пропонувала за таку роботу великі гроші. Люди просто не знали... нічого не знали.
Минуло 25 років і тепер про радіацію знають небагато, але достатньо, щоб з нею зайвий раз не зв'язуватися, щоб вважати її небезпечною для здоров'я і людського життя. Ще багато років про радіацію, яку викинула Чорнобильська АЕС не забудуть - вона не дасть про себе забути ні нам, ні нашим дітям, онукам, правнукам,... Радіація забере з собою ще не одне життя і тільки ліквідатори, яких залишилося не так вже й багато зможуть нагадати нам про те, що ця аварія була, і тільки люди, які, їдучи на пару днів з Прип'яті, будуть пам'ятати про Чорнобильську аварію, так як їх будинки так і залишилися за колючим дротом поглинені дрібними невидимими частинками, які можуть вбити
. А чи не хочете ви на екскурсію в 30-кілометрову покинуту зону? Інтернет сайти пропонують платні екскурсії до Чорнобиля. Чи варто вбивати себе через банальну цікавість - справа суто особиста, але спочатку прочитайте парочку книг про радіацію і наслідок її впливу на людину і можливо ви передумаєте відвідувати мертву зону, охоплену радіаційними частинками.
