Бачити, чути, почути кохану людину - природна потреба, яка для багатьох стає справжнім випробуванням, якщо її відібрати. Проте любов на відстані можлива, але має свої особливості, про які краще знати заздалегідь, щоб зрозуміти, наскільки вам підходить такий тип відносин.
Кандидат психологічних наук, розробник теорії адаптивного інтелекту Валерій Гут висловив свою думку на цю тему.
- У відносинах на відстані обидва партнери зайняті власним життям настільки, наскільки їм цього хочеться. Зустрічі з друзями, поїздки до батьків, походи в бар або на виставки не стають предметом розбрату.
- Одночасно з цим тривала фізична відсутність підвищує ймовірність механізму компенсації - в будь-яких формах, зовсім не обов'язково у вигляді зради. Питання в тому, наскільки екологічний спосіб цієї компенсації буде обрано.
Статистично, ми все ж краще ставимося до людей, яких бачимо постійно, а народне прислів'я «з очей геть, з серця геть» - дійсно має місце бути.
- На відстані любов - більш гостра і пристрасна.
Для багатьох людей фізичний дотик є основною мовою кохання.
Але, згідно з теорією психіатра Еріка Берна, торкатися можна і словами. Буває, що в листуванні розкривається стільки почуттів і емоцій, що злиття і спорідненість душ відбувається набагато глибше.
Професори Джеффрі Хенкок і Крістал Янг у своїх дослідженнях дійшли висновку, що пари на відстані частіше фокусуються на турботі й увазі, минаючи побутові питання.
Але потрібно добре розуміти, що гострота відносин на відстані і постійні емоційні гойдалки цілком можуть бути єдиною самоціллю таких відносин. І будь-яка спроба перевести їх на інший рівень буде свідомо провальною.
- Любов на відстані більш передбачувана. Уникнути зайвої прихильності і постійної тривоги простіше, коли все заздалегідь обговорено і заплановано, а турбуватися нема про що. І всі почуття - «під контролем».
Тут теж потрібно розрізняти два полюси: психологічно здорові люди дійсно можуть підтримувати глибокі стосунки на відстані, не відчуваючи при цьому відчуття розділеності і туги. Але відстань також може стати «укриттям» для людей, які бояться близькості і не готові вибудовувати повноцінні відносини і домовлятися.
Якщо з часом один з партнерів дійсно працює над собою і змінюється, а другий - ні, то, на жаль, такі відносини не триватимуть довго, і їх потрібно сприймати як один з етапів на шляху до самого себе.
Дослідження Чиказького університету показали, що відносини на відстані шкодять рівню сприйняття. Якщо немає фізичного контакту, то наше почуття стабільності, спокою, довіри зменшується. Гормон прихильності робить стосунки більш міцними, і якщо немає можливості триматися за руки, обійматися, цілуватися і бути поруч, то людина стає вразливою до будь-якого стресу.
У кожного з нас завжди є вибір і свої причини. У будь-якому випадку відстань - не завжди привід розривати відносини. Хоча б тому що «віддаленість вимірюється не відстанню» (Антуан де Сент-Екзюпері).
