У новому дослідженні вчені встановили, що спосіб передачі сигналів між клітинами рослин не можна навіть близько порівняти з нервовою системою тварин - що йде в розріз з усіма постулатами нейробіології рослин.
Якщо ми щось і дізналися про хімію зеленого світу за останні десятиліття, так цей той факт, що рослини куди більш динамічні, ніж нам здається. Вони можуть відчувати звуки і реагувати на них. Дотик до них викликає реакцію, і деякі рослини дійсно ненавидять, коли їх чіпають. Вони можуть спілкуватися один з одним. Вони можуть бути шоковані. І вони можуть навіть мати здатність пам'ятати.
І все ж справа ускладнюється тим, що у рослин відсутня мова емоцій. Кажучи менш поетично, перетворення зміни реакцій росту і флуктуації рослинних гормонів на змістовний опис стало для вчених справжньою проблемою. З початку 2000-х в науковому середовищі не вщухають дебати про те, де можна провести межу між простою реакцією рослин на зовнішні подразники і подобою нервової діяльності, нехай навіть самої примітивної. Критики стверджують, що таке порівняння має межу, і якщо його перевищити - замість науки ми отримаємо фарс і помилкові теорії.
Ботанік Лінкольн Таїз з Каліфорнійського університету в Санта-Круз зазначив, що найбільша небезпека зайвого олюднення рослин полягає в підриві об'єктивності. "Ми бачимо, що тварини і рослини розвинули зовсім різні стратегії виживання. Мозок, необхідний для нервової діяльності - дуже складний і в біологічному сенсі "дорогий" орган, а у рослин немає переваг для його використання ", пояснив він.
При тому, що вчені виявили у рослин сам факт наявності складної системи передачі сигналів всередині організму, виникає спокуса пов'язати його з нервовою діяльністю. Але чи варто?
Розберемо простий приклад, в науковому середовищі названий «симуляція рою». Суть його в тому, що поведінка рослин виникає з координації окремих клітин і тканин, аналогічно вирішенню проблем, що виникають в результаті спілкування і співпраці між членами вулика. На перший погляд все гранично логічно, проте нове дослідження виділяє цілий ряд нестикувань.
Бджоли можуть вільно прилітати до вулика і залишати його, на відміну від клітин всередині рослин. Крім того, під час розмноження між різними бджолами спостерігається генетичний неспівпадіння, яких не може бути у клітини, що ділиться. Але це - дрібниці, а головна теза - загальна свідомість.
Навіть сучасним неврологам не вдається виділити в живому організмі область, відповідальну за свідомість, а філософи і біхевіористи не перший десяток і навіть не першу сотню років намагаються визначити єдиний, універсальний критерій цього явища. Тому, на думку авторів дослідження, проводити паралелі зі свідомістю у тварин категорично не варто - особливо з урахуванням того, що переважна більшість тварин з точки зору науки свідомості не має зовсім.
