Глобальне потепління обернулося для північних оленів справжньою катастрофою. Крижана кірка скувала їх пасовища, і тепер тварини масово виходять на узбережжя - полювати на водорості.
Травоїдним, що мешкають на найпівнічніших регіонах Землі, завжди було важко добувати їжу. Дикі північні олені Шпіцбергена (Rangifer tarandus platyrhynchus), що мешкають у крижаній тундрі арктичного архіпелагу, давно звикли до мізерної рослинності. Однак глобальне потепління зіграло з ними злий жарт. Здавалося б, чим вища температура - тим зеленіша трава і тим тучніше повинні бути оленячі стада. Однак глобальне танення льодів призвело до збільшення частоти дощів і зниження рівня снігу, а тому зимові пасовища тварин виявилися скуті під товстою кіркою льоду, який то підтоює, то знову намерзає поверх талої снігової маси.
Щоб уникнути голодної смерті, тварини пішли на відчайдушний крок і стали добувати для їжі... водорості. В особливо важку зиму місцеві дослідники нарахували не менше 20 000 особин, що годуються на березі. «Схоже, одних водоростей їм не вистачає», констатує біолог Брейдж Бремсет Хансен з Норвезького науково-технічного університету, який десятиліттями вивчає цей підвид оленів. Він пояснює, що щодня олені здійснюють ходки між берегом і вільними від льоду ділянками рослинності, тому очевидно, що тварини поєднують водорості зі своїм звичайним раціоном.
Однак водорості - це справді «крайній захід». Хоч вона і забезпечує оленям додаткові калорії, від них у тварин часто трапляється діарея. Хороша новина полягає в тому, що на обличчя явні ознаки більш-менш успішної адаптації тварин до нових погодних умов. Погана ж полягає в тому, що клімат змінюється швидше, і зараз Арктика прогрівається в три рази інтенсивніше, ніж весь інший світ. Зараз середня вага оленя становить 48 кілограмів, що на 20 кг менше норми. Якщо вимушена дієта на водоростях продовжиться, то незабаром Земля позбудеться ще одного унікального виду своїх мешканців.
