Череп дитини з Таунгаа.
Комп'ютерна модель ендокрана (зліпка внутрішньої частини черепної коробки) дитини з Таунга - дитинча австралопітека - поставила під сумнів гіпотезу про те, що повільне заростання лобового шва є найважливішою адаптаційною ознакою, яка зумовила еволюцію гомінідів. Про це повідомляється в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
У 2012 році антропологи припустили, що лобний шов і лобний родничок, який не заріс до 3,5 років, у такого стародавнього предка людини (два з половиною мільйони років тому) пов'язаний зі зростанням мозку після народження (насамперед префронтальної частки). Однак, дослідивши внутрішню структуру черепа таунзької дитини за допомогою комп'ютерної томографії високої роздільної здатності, вчені з'ясували, що анатомія лобного шва у дитини-австралопітека не підтверджує дану гіпотезу.
Додаткове порівняння з черепами шимпанзе змусило вчених припустити, що анатомія черепа дитини з Таунга, в тому числі його лобний шов, не пов'язані з раннім зростанням префронтальної частки мозку і, отже, не мають великого значення для реконструкції еволюційної історії людини. Розширення префронтальної частки, на думку авторів статті, почалося вже тільки у нащадків австралопітеків.