Щелепа таймирського вовка.
Генетичний аналіз останків стародавнього представника псових, знайдених під час експедиції Шведського секретаріату полярних досліджень (Swedish Polar Research Secretariat) на півострів Таймир, дозволив припустити, що виділення собак в окремий підвид відбулося раніше, ніж вважалося досі, і почалося від 40 000 до 27 000 років тому.
Кістки тварини, відомої як «таймирський вовк», виявлено 2010 року. Вік знахідки - близько 35 тис. років. Визначено, що тварина належала до виду, який був спільним предком собак і вовків. Аналіз ДНК таймирського вовка дозволив уточнити дані про швидкість мутацій у геномі вовків і собак.
Думки про те, коли були одомашнені собаки, побудовані на непрямих свідченнях. Немає навіть єдиної думки про те, з якою метою стародавні люди використовували собак - як помічників на полюванні або ж, як джерело м'яса. Однак робота шведських вчених свідчить про те, що собаки стали компаньйонами людини задовго до перших дослідів м'ясного тваринництва. Еволюція собак і вовків. Домашня собака 1993 року рекласифікована Смітсонівським інститутом і Американською асоціацією теріологів у підвид вовка (Canis lupus).
Дослідники уточнюють, що формування підвиду на початковому етапі могло відбуватися і без цілеспрямованої селекції. Зграя стародавніх собак могла супроводжувати групу мисливців і харчуватися покидьками, поступово «самоодомашнюючись». Далі собаки стали використовуватися в якості охоронних тварин, як помічники на полюванні і як джерело тепла в холодні ночі.
З сучасних порід собак до таймирського вовка найбільш близькі сибірські хаскі і гренландські їздові собаки. Дослідники вважають, що це є однією з ознак того, що єдиного центру одомашнення вовка не було, і собаки з'явилися з різних підвидів вовка. Генетичний аналіз показує і наявність постійного обміну генами між собаками і дикими вовками.