«Дивись - які у них красиві ноги, а педикюр, - загойдаєшся, напевно, в салон щодня бігають» - слова моєї подруги звучали як вирок.
Звичайно, що приховувати, я теж мріяла про такий педикюр кінозірки, про такі ніжки, але стоп - ноги-то у мене від природи мамини - рівненькі і фігуристі. Але ось з педикюром були проблеми.
Ні, нігті на ніжках у мене красиві теж, здорові, але фарбувати нігті на ногах я категорично не вміла, втім, як і на руках. Фарбувати-то можу, а от фарбувати акуратно - межа моїх мрій.
Якщо я роблю педикюр, я намагаюся використовувати лаки відтінків світлих, більш-менш натуральних і прозорих. У мене так краще виходить краса на ноготках. І вам, до речі, також раджу, оскільки педикюр в натуральній гамі кольорів нині в моді.
У догляді за ніжками я використовую креми поживні, особливо, якщо подивитися і на те, що на вулиці зима, це як не можна до речі. Але я не заморочуюся на марках кремів, оскільки іноді навіть купую найпростіший і звичайний дитячий крем - для зволоження ніг він кращий і добре живить. На ніч я роблю таку процедуру: після ванни, коли ноги ще трохи вологі, намащую п'яточки креміків, зверху одягаю звичайні бавовняні носочки, і лежу в носочках до тих пір, поки не лягу спати. Адже ноги повинні вночі відпочивати, а якщо на ногах, крім ковдри будуть ще й шкарпетки - ніжки не дихатимуть, так би мовити. До речі, таким словам мене теж навчила мама.
Будь-який догляд призначає хорошу якість шкіри в подальшому, я так завжди говорю своїм подругам, і вони мене, природно, підтримують. І якщо ви завжди будете приділяти своїм п'ятиточкам більше уваги, вони завжди, при будь-якій погоді, в будь-якому континенті світу будуть залишатися такими ж ніжними, красивими, головне - здоровими і доглянутими. Знайте, краса ваших ніг залежить тільки від вас, просто потрібно вчасно вміти зберегти цю головну частину жіночої краси - ноги.
Задумайтеся навіть над тим, куди в першу чергу звертають свою увагу наші чоловіки - на ноги, на форму ніг, а якщо форма ніг зводить чоловіка з розуму, то і педикюр і рожеві п'яточки як у немовляти повинні також відповідати всьому цьому. Наостанок хочеться побажати всім вам, жінкам, дівчатам, дівчаткам, - найкраще у нас є - це те, якими нас створила природа. А якщо ноги у нас не такі вже ідеальні, головне - педикюр і доглянутість повинні бути понад усе. Навіть, незважаючи на форму ніг. Удачі вам!
Цього літа я їздила в гості до подруги Тетяни. Вона та ще авантюристка! Підговорила мене на те, щоб з'їздити в одне цікаве місце. Виявилося, що це покинуте місто Орбіта. Він розташовується недалеко від її населеного пункту. Місцеві жителі вважають місце містичним.
Відразу скажу, що наша подорож до покинутого міста пройшла дуже вдало.
Орбіта - це місто атомників. Він став привидом після аварії на Чорнобильській АЕС. Жителів звідти не виселяли. Радіації там теж немає.
Офіційно цього міста не існує. Та й яке місто?! Там все як одна вулиця.
Чесно кажучи, мені було моторошно. Місце пустельне. Відчуття, що нічого ніде не залишилося. Занедбаний універмаг і вибиті вікна в будинках наводять страх,
а от кажуть, що земля там родюча. І чиста екологічно. Дивно! І врожаї, кажуть, космічні. Я ось досі дивуюся, як у близькості від вибуху АЕС залишився такий чистий куточок?
! Не зустрівся нам жодна людина по дорозі. Тільки різні речі, залишені скрізь. Ми забралися в одну 5-поверхівку. Там стіни оклеєні шпалерами, залишки речей розкидані. Великих предметів немає, але дрібниці повно
. Тетяна каже, що у них в селищі нікого немає, хто жив би до цього в Орбіті. І ніхто не знає, куди поділися всі жителі. Ми
поверталися, роздумуючи про побачене. Розмовляти чомусь не хотілося
... А ви чули про це місто? Які ще містичні місця ви знаєте
?
Хай пробачить мені Олександр Сергійович, але я перефразовую відомі рядки: "О літня пора! Звісно,
кожну пору року по-своєму чудово, але саме літо я люблю найбільше. І неважливо, що на вулиці іноді спека доходить та 40 градусів, а за цілий місяць може не пройти жодного дощу. Все одно цей час якоїсь особливої активності, нових вражень, подорожей і величезної кількості фруктів
! І яке може бути літо без відпустки? Ось чесно, якщо була б така можливість, я всі 3 літніх місяці не ходила б на роботу:)
Тому що думки мої, як у закоханої 15-річної школярки - літають десь у хмарах, а не там, де потрібно. Мені хочеться то повалятися на березі моря, слухаючи шум хвиль, то побродити в тиші вечірнього лісу і відчути аромат хвої, то пройтися закуточками улюбленого міста... В
общем, в такое время года ходить на работу явно противопоказано:Ех, шкода, що ще не придумали закон, який дозволяв би «вільне відвідування» робочого місця з червня по серпень
.
Знаєте, мене навіть не страшить, що цього року літо почалося в найбільш «страшний» день тижня - в понеділок;) Для мене літо - це особлива пора, маленьке життя, і я дуже люблю цей час року.
А якщо ви ще не заразилися літнім настроєм, пропоную зазирнути в добірку. Сподіваюся, ви посміхнетеся:)
Дівчата
, а ви любите літо?
Я дуже люблю подорожувати. Хоча ні, навіть не так - подорожі - це моя пристрасть!;)
Мені
подобається все - починаючи від легкого хвилювання під час збору речей у валізу і закінчуючи очікуванням оголошення: «Починається посадка на»...
.
Під час подорожі я люблю спостерігати, як змінюється пейзаж за вікном, мені подобається розглядати вокзали і людей. А якщо я вперше в якомусь місті, то практично весь день досліджую околиці. З
одного боку, є міста, схожі один на одного. Але ось з іншого - кожна місцевість сильно відрізняється - скрізь є якась неповторна особливість, притаманна тільки цьому конкретному місту
. Для мене кожне місто - загадка, яку я намагаюся відгадати в міру його дослідження. До того ж, в будь-якому, навіть в самому, здавалося б, непоказному, маленькому або промисловому місті завжди знайдеться, на що подивиться,
а взагалі, бродити по незнайомих вуличках і розглядати все навколо - для мене це ні з чим не порівнянне задоволення. Причому я не люблю швидкі екскурсії, мені набагато цікавіше самій не поспішаючи все розглядати, заходити в музеї, зупинятися біля пам'ятників або бродити парком. А щоб трохи відпочити, я зазвичай заходжу в затишну маленьку кафешку і замовляю дуже смачне капучіно. Кайф.
Але, на жаль, не всі міста, які мене приваблюють, я можу відвідати особисто. Тому пропоную відправитися разом зі мною у віртуально подорож найкрасивішими містами світу
.)
Дівчата, а які міста ви б хотіли відвідати особисто?
Вам подобається осінь? А осінні свята? Давайте згадаємо найперший - День Знань, 1 вересня. Вже 6 років я ходжу на шкільну лінійку в компанії інших батьків. Дивлюся на наших діточок, - вони такі ошатні, - і згадую свої шкільні роки. Мені раніше здавалося, що це свято було завжди, а виявилося, що йому на 4 роки менше, ніж мені..
. Про історію цього свята мені розповіла моя донька. У них замечательный классный руководитель, которая всегда делится с учениками интересной информацией.Немного
В
древнем Риме первый осенний денек, по совместительству, был началом нового года. Такий указ у 325 році (а це 4 століття нашої ери) був виданий імператором. А ось у нас, слов'ян, цей день став початком року тільки через 11 століть. Цар Іван 3 видав відповідний указ 1492 року. Але ж до цього Новий рік відзначали навесні
. Ось і вийшло, що вересень місяць починався відразу з декількох важливих подій. А саме: початку нового року, збір подати, представлення народу спадкоємця престолу і початок занять. Оскільки всі школи в ті часи були при місцевих церквах, то і заняття починалися в той же день, що і новий церковний рік
. Через 200 років Петро Перший переніс святкування нового року на 1 січня (дотримуючись традицій заходу), а ось шкільні заняття при церквах так і починалися восени, після закінчення збору врожаю.
